З початку повномасштабного вторгнення в Україну Повітряно-космічні сили рф (ПКС) не змогли продемонструвати успіхів, незважаючи на заявлені раніше модернізацію та переозброєння протягом попередніх 12 років, пишуть військові експерти з Києва.
Мабуть, так звана “перевага” російської авіації існує лише на вустах пропагандистів.
Російський генерал сергій суровікін, нещодавно призначений командувачем російських військ в Україні та головнокомандувачем ПКС, заявив, що за 236 днів війни, з 24 лютого по 17 жовтня, ПКС провели понад 34 тис. бойових вильотів і випустили понад 7 тис. керованих ракет.
«На перший погляд ці цифри вражають. У той самий час вони результати пояснюють, чому російській авіації не вдалося досягти переваги в українському небі. Справа в тому, що росії не вдалося досягти тієї інтенсивності та ефективності військово-повітряних сил, які в минулому демонструвалися Сполученими Штатами та їхніми союзниками по НАТО, що було метою кремля протягом десятиліть. Наприклад, міжнародна коаліція в ході операції в Іраку здійснила 20 733 бойові вильоти і застосувала 19 948 керованих боєприпасів за короткий період з 19 березня по 18 квітня 2003 року.
Якщо коротко, то середньодобові показники активності ПКС рф в Україні порівняно з показниками США та їхніх союзників в Іраку два десятиліття тому в п’ять разів менші за бойовими вильотами і в 21 раз менші за пуск керованих ракет. Це дає уявлення про те, чому російської авіації було замало, щоб перемогти Україну на початку повномасштабного вторгнення», — аналізують ситуацію українські експерти.
Протягом кількох десятиліть після радянського періоду авіація росії розвивалася за двома основними напрямками. З одного боку, її теоретичний розвиток передбачав постійну підготовку до протистояння з переважаючими силами ВПС США та НАТО. З іншого боку, авіація на практиці була пов’язана здебільшого з бойовими діями проти нерегулярних сил, які не мали ні офіційних ВПС, ні передових протиповітряних комплексів оборони, повідомляють військові експерти.
На їхню думку, в ході операцій основними обов’язками ПКС були прикриття наземних військ та вогнева підтримка. Єдиним винятком була Грузія у серпні 2008 року, коли росія виграла війну за п’ять днів і втратила шість літаків, три з яких були збиті дружнім вогнем. «Незважаючи на те, що можливості протиповітряної оборони грузинських ВПС були дуже невеликими, вони показали слабкість російської авіації. Проте програма переозброєння та сирійська кампанія повернули збройним силам рф упевненість у собі на цій арені.
Протягом 2009–2021 років ПКС отримали 587 нових бойових літаків різних типів, у тому числі 134 винищувачі-бомбардувальники Су-34, 140 винищувачів Су-30М2 та Су-30СМ, 103 винищувачі Су-35С та близько 300 бойових Мі-28, Мі-35. Однак, як показала практика, кількість не забезпечила перевагу над якістю», – вважають аналітики.
Базовий освітній рівень російських військових, у тому числі майбутніх льотчиків, значно нижчий, ніж у студентів цивільних вишів. Більше того, військовому льотчику потрібно не менше п’яти років після випуску, щоб отримати мінімально достатній рівень кваліфікації, необхідний для польотів у ПКС.
Це означає, що військові льотчики не стають боєздатними до 27–28 років. Однак у віці від 32 до 35 років майже 80% російських льотчиків-винищувачів виходять на пенсію за станом здоров’я. Отже, більшість лейтенантів і капітанів серед льотчиків ПКС не здатні ефективно виконувати бойові завдання, а дефіцит кваліфікованих і добре підготовлених льотчиків серед середньої та старшої офіцерської ланки зберігається.
«Пілоти ПКС протягом останніх кількох років щорічно налітали від 80 до 100 годин. Таким чином, типові майори чи підполковники, які є пілотами винищувачів, можуть налітати близько 900 годин під час своєї військової служби. А це означає, що кваліфікація льотчиків підкріплюється відповідним папером, проте насправді вони не готові до реальних умов сучасної війни», — вважають українські військові експерти.
Окрім відсутності військово-розвідувальних можливостей, дефіциту керованих боєприпасів та високого рівня, пов’язаних з цим технічних подій, ПКС стикається з нестачею командних систем і навіть єдиної командної культури. Різні та погано інтегровані системи управління разом із кризами у відносинах між вищим начальством та військовослужбовцями привели до створення “найкращої у світі авіації” по телевізору, але не допустили розвитку та вдосконалення особового складу, — заявляють аналітики.
Тому не дивно, що українські аси у перші тижні вторгнення перемагали у боях проти двох винищувачів противника одночасно, роблять висновок експерти в галузі ведення війни.