Ужгород був звільнений від окупації 27 жовтня 1944 року в ході Карпатсько-Ужгородської операції (9 вересня – 28 жовтень 1944 року), що була складовою частиною Східно-Карпатської стратегічної операції. Із завершенням даної операції вважається, що війська 4-го Українського фронту повністю звільнили територію України від фашистських окупантів.
Необхідність проведення Східно-Карпатської стратегічної операції була викликана ніяк не військовими, а політичними причинами. У Словацькій республіці, уряд якої очолював словацький нацист Войтех Тука, а загальне керівництво здійснював президент-колабораціоніст Йозеф Тісо, почалося народне повстання.
Історики повідомляють:
«Чехословацька військова місія в Москві і керівництво Компартії Чехословаччини звернулися до Уряду СРСР з настійливим проханням допомогти словацькому народові».
Командувач Першим Українським фронтом Маршал Радянського Союзу І.С. Конєв в книзі «Записки командуючого фронтом» зазначає, що Ставка не планувала брати карпатські перевали «в лоб», а планувала, «обійшовши Карпати з півдня, оточити і знищити ворожі війська в горах».
9 вересня через район Санок – Залужжя перейшла в наступ в напрямку на Команьчу і на Руський перевал 1-а гвардійська армія. Долаючи запеклий опір противника, війська армії на 14-вересня прорвали його оборону на фронті до 30 кілометрів і просунулися в глибину до 15 кілометрів. 20 вересня її з’єднання вступили на територію Словаччини. Це просування викликало тривогу німецького командування, яке спішно підсилило своє угруповання – в лінію фронту було додатково введено в бій 8 дивізій. Цим силам вдалося практично зупинити просування фронту. Бої прийняли затяжний характер.
Тим часом в лінії наступу 18-ї армії радянські війська змогли прорвати оборону противника і просувалися в напрямку Ужоцького і Верецького перевалів. На південному боці фронту 17-й гвардійський стрілецький корпус з района Делятино розвивав наступ в напрямку Ясіня. Чередуючи наступальні дії обох армій, командувач фронтом зумів домогтися нехай повільного, але наполегливого просування вперед. Відтак до 30 вересня обидві армії вийшли на Головний Карпатський хребет, просунувшись до 40 кілометрів.
До 18 жовтня вони оволоділи Російським, Ужоцьким, Верецьким, Яблуницьким та іншими перевалами і продовжували наступ вниз по південно-західних і південних схилах Східних Карпат. Проте, головний успіх був досягнутий тільки завдяки діям сусідніх фронтів, особливо 2-го Українського фронту, який в ході Дебреценської операції зайняв суміжну до Карпат частину Угорської рівнини, вийшов в район на південний захід від Ужгорода і створив загрозу оточення обороняючимся в Східних Карпатах військам. Під цією загрозою армійська група «Хейнріці» почала відступати.
На цьому етапі операції командувач фронтом Петров зумів організувати переслідування відступаючого противника і зірвати його планомірний відхід. Знищивши частини прикриття, війська 4-го Українського фронту увійшли в долину річки Тиса і стрімко просунулися на схід до 100-150 кілометрів. 26 жовтня було звільнено місто Мукачеве, 27 жовтня – Ужгород. Подальший наступ радянських військ було зупинено на рубежі на заході від Команьча – Сніни зважаючи на втому війська. Ворог чинив наполегливий опір, маючи наказ Гітлера за всяку ціну утримати Словаччину і Трансільванію. Коли оборона німців зазнала прориву, туди підводилися величезні резерви. Крім того, змінилася і політична обстановка. Пробитися на допомогу повсталим словакам-антифашистам не вдалося: 27 жовтня гітлерівські війська взяли головне місто повстанців – Банська-Бистриця.
Внаслідок цього взяттям Ужгорода наступальна операція фактично була завершена. Військам, які брали участь у визволенні Ужгорода, наказом Верховного Головнокомандуючого від 27 жовтня 1944 року було оголошено подяку. У Москві в їх честь було дано салют 20 артилерійськими пострілами з 224 гармат.
В даний час 28 жовтня кожного року святкується День визволення України від фашистських загарбників, хоча стратегічне місто Чоп і сусіднє з ним саме західне село України Соломоново остаточно були звільнені тільки 23 листопада 1944 року.