«Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…»
Івасик – один із найкращих операторів FPV-дронів підрозділу безпілотників 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому всього 23 роки, він зі Львова і в 128 ОГШБр служить за контрактом. Івасик має вищу освіту і теоретично може стати офіцером, однак поки комфортно почуває себе простим солдатом. Певний час боєць «літав» на розвідувальному дроні, однак згодом попросився в підрозділ FPV.
– Розвідувальний дрон для мене надто повільний, нудний, мені хочеться більше драйву, вогню, двіжу, – пояснює боєць. – Тому я тут…
Бойові досягнення Івасика дійсно вражають, ось лише кілька останніх прикладів. За одну ніч шість уражених ворожих гармат, три з яких критично (їх вивезли з позицій на ремонт чи утилізацію). Вісім знищених машин за іншу ніч («Буханки», «Ниви», пікапи…), а за повний бойовий виїзд (три доби) – загалом 12 знищених машин. Нещодавно за допомогою спеціальних пристосувань Івасик залетів на своєму FPV-дроні на 30 кілометрів (!) у тил ворога й спалив «Ниву» прямо на російському блокпосту. Іншим разом боєць ліквідував ворожого піхотинця, бурята за етнічною приналежністю (дрон зафіксував його обличчя), котрий перед тим смертельно поранив нашого піхотинця і знищив із автомата сім наших FPV-дронів. За цим «віртуозом» полювали багато наших пілотів, а наздогнав саме Івасик. Сам боєць навіть не рахує свої трофеї й може назвати їхню кількість тільки приблизно.
– Сотні цілей знищені, я їх не рахую. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту. Розумію, що піхота надіється на нас, тому треба виконувати свою роботу максимально добре.
Івасик із товаришами й сам неодноразово потрапляв під ворожий вогонь, адже розрахунки БПЛА – одна з пріоритетних цілей для росіян.
– Недавно нашу позицію розбирали так, що довелося тікати серед ночі. Спочатку накрила арта, причому щось дуже важке й далекобійне – стріляли з відстані понад 45 кілометрів, і наша арта не могла дістати їх у відповідь. Потім налетіли FPV-дрони на оптоволокні. Але ми встигли втекти без втрат, за пару заходів винесли все обладнання, боєкомплект, дрони і облаштувалися на іншій позиції. Тоді нашу піхоту штурмували, то треба було працювати дуже швидко. Іншим разом ворожий FPV-дрон залетів на позицію й вибухнув на бруствері. Мій шолом посікло, я отримав контузію…
Як досвідчений боєць Івасик тверезо дивиться на картину бойових дій, він знає, чого можна очікувати від ворога.
– Я оцінюю ворожих операторів FPV-дронів доволі добре. Вони вчаться, розвиваються, першими на нашому напрямку почали використовувати оптоволокно. І, на жаль, мають фінанси, комплектуючі й ресурси в такій кількості, в якій ми поки що не можемо собі дозволити. Але ми на це не зважаємо, а виконуємо свою роботу. Особисто я воюю за своїх полеглих друзів, котрі віддали життя на різних напрямках бойових дій. А також за своїх близьких, рідних, свою дівчину, за тих маленьких дітей, котрі лише вчаться ходити, живуть собі, нікому нічого поганого не зробили, а якась нечисть прийшла й вирішила їх вбивати. Воюю за тих хлопців, що поруч зі мною, вони брали мене на виїзди, все показували, вчили, зробили з мене професіонала…
Після війни Івасик планує повернутися в цивільне життя й відновити заняття спортом.
– Я багато займався змішаними єдиноборствами (бої в клітці), брав участь у різних змаганнях, отримував нагороди, займав призові місця. Моя мрія – відкрити після війни спортивний зал і стати тренером зі змішаних єдиноборств для дітей…