В Ужгороді за участі представників Українського кризового медіа-центру відбувся круглий стіл “Як перестати передавати за проїзд”.
Захід пройшов у формі пост-обговорення теми, зокрема, і процесу впровадження системи валідаторів та електронного квитка у громадському транспорті обласного центру.
Захід був відкритий, а до обговорення запросили представників міської влади, перевізників, представників громадського сектору, активістів та журналістів. На жаль, чиновники міської проігнорували захід, так і не вступивши у полеміку та не привідкривши завісу таємничості, яка, як виявилося, щільно нависла над процесом впровадження електронного квитка в місті ще з кінця минулого року. Натомість під час круглого столу було виокремлено ряд питань, на які міська влада мала б публічно відповісти, роз’яснити, а якщо потрібно – то і підтвердити офіційними документами.
Отже, на чому зупинилося запровадження електронного квитка в Ужгороді:
1) непрозорі умови конкурсу і чому цей конкурс так довго відкладався? Процес розпочався ще у 2016 році, але сам конкурс пройшов тільки у 2018 році;
2) в червні цього року був укладений не зовсім зрозумілий меморандум з ПриватБанком – не вказана відповідальність міської ради за відшкодування пільгових перевезень перевізникам, не розписані технічні характеристики запропонованої системи електронного квитка, нема економічного аналізу, нема економічного обгрунтування, звідки комісія 7%, т.д.;
3) нема чіткого вирішення, як пристосувати систему електронного квитка для людей з інвалідністю;
4) незрозуміло, яким буде механізм контролю над оплатою квитків – за словами перевізників, банк не може забезпечити такого механізму для водія, але й не пропонує альтернативні вирішення;
5) незрозуміло, за які послуги громадяни будуть фактично платити. Звідки комісія 7% для банку і чому, якщо в сусідньому Мукачеві така розмір комісії скаладає тільки 2% ? Кому все ж таки в результаті йдуть гроші, що пасажири сплачують за проїзд?
Багато “незрозуміло”, які в Ужгородській міськраді не готові коментувати – а мали б. Адже йдеться про довготривалі послуги, які будуть оплачувати ужгородці з власних кишень, натомість якість яких поки сумнівна. Зрештою, сумніви зростатимуть кожного разу, як міські чиновники ігноруватимуть заклики до публічності та прозорості – основоположних принципів діяльності державної влади та органів місцевого самоврядування, визначені Конституцією та Законами України.
