Микола до того, як стати військовим, працював на шахті в Лисичанську. Він активно допомагав нашим воїнам як волонтер, та згодом, а саме у 2020, вирішив піти на військову службу.
Про бійця розповіло 19 вересня оперативне командування «Північ».
Спочатку Микола служив механіком-водієм БТР-80, де разом зі своїм підрозділом майже пів року ніс бойове чергування на південному напрямку.
Потім перебував на Ізюмському напрямку Харківської області, де тримав оборону і не дозволив ворогу налагодити понтонну переправу через річку.
Отримавши наказ висунутися вперед назустріч колоні, його підрозділ потрапив під щільний ворожий обстріл танків, мінометів та артилерії. Микола на своїй бойовій машині зумів вивезти з-під обстрілу 23 бійці.
За свою відвагу та героїзм нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
Під натиском переважаючих сил ворога Микола разом зі своїм підрозділом ще декілька днів тримав оборону. Весь цей час чоловік евакуював особовий склад, підвозив підкріплення та боєприпаси.
Під час одного з авіанальотів після вибуху ФАБу отримав контузію, наслідки якої спочатку не відчув і продовжував виконувати бойові завдання.
Згодом під час чергового рейсу на бойове завдання він відчув, що одну сторону свого тіла не відчуває. Вимушений направитись на лікування, потім — операція та реабілітація.
Через стан здоров’я Микола не зміг продовжувати службу в бойових підрозділах і був направлений до Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у взвод охорони.
Як повідомляла АрміяInform, боєць 505 батальйону морської піхоти з позивним «Фартовий» підписав контракт у 22 роки, 23-річчя зустрів у бліндажі під звуки повітряної тривоги в навчальному центрі ЗСУ, а 24 — у Кринках.