В обласному центрі Закарпаття вже продають первоцвіти: підсніжники, проліски, шафрани (ще називають ці квіти крокусами). Про це повідомила наш кореспондент.
Як відомо, шафран – червонокнижна квітка. Торгівля рідкісними первоцвітами незаконна. За неї передбачений штраф.
2 березня 2021 року, друга половина дня. Біля Зеленого базару на площі Корятовича та біля хімічного факультету в емальованих мисках бачу первоцвіти. Пучки квітів оздоблені гілочками самшиту, ялинки та туї. За один букет продавці просять 20 грн. Почувши ціну, перехожі мовчки йдуть у своїх справах. Дехто обурюється: «Дорого».
– За десятку би купила, бо люблю квіти, – каже літня пані у сірому пальті та чорних замшевих чоботах на підборах.
На пішохідному мості дві жінки продають фіолетові крокуси. За букет правлять по 15 грн. Купую, бо люблю ці квіти. Милуючись первоцвітами, поцікавилася походженням квітів.
– З Нижнього Солотвина, з лісу.
– Як іде торгівля?
– Слабо, люди не дуже купують, видно, не мають грошей. Може, більше купуватимуть перед 8 Березня.
Свою співрозмовницю питаю, чи знає, що квіти занесені до Червоної книги.
– Знаю, але я зриваю лише стебла з квітками, цибулини не чіпаю. Їх там багато, щороку цвітуть.
– Поліція не ганяє, не штрафує? – питаю.
– Та ні, ніхто нічого не каже. Я торгувала вже минулої суботи.
У цей момент до нас підходить чоловік, видно, з продавчинею шафранів знайомі.
– Ага, те, що квіти рвуть, видять, а те, що ліс ріжуть, не видять? – емоційно каже чоловік на мою адресу.
– Як ся маєш? Ти що тут? – це вже питання до господині крокусів.
– Та ось з квітами тут, котиків наламала, – ніяковіючи відповідає. – Треба якусь копійку заробити, бо скоро не буде за що хліб купити, вся пенсія йде за світло, газ.
У таких випадках кажуть: без коментарів.
Дві дівчини років 25 з чорними бровами – видно, щойно із салону, – питають ціну на квіти. Та, що з прямим каштановим волоссям, мовчки вийняла з червоного гаманця зеленого «Франка» і простягнула продавчині. Та видала їй решту – п’ять грн. Русява дівчина, взявши букет з миски, вдихнула аромат квітів і радісно вигукнула: «Люблю їх! А пахнуть як!»
Тетяна ГРИЦИЩУК