У селі Черна на кордоні з Румунією кількасот років тому в часи чуми заклали плантацію кизилу – для виготовлення ліків. Вона збереглася й досі, зараз у Черній кизил якраз квітне.
Величезне насадження, понад 12 га, добре видно звідусіль: жовті кількасотлітні кущі яскраво виділяються на фоні ще сірого лісу. Тому плантація не тільки дивує своєю історією і фактом збереження крізь віки, а й вражає природною красою, – повідомляє Укрінформ.
Кажуть, що заклав її у цих землях відомий середньовічний мислитель Бенедикт Ком’яті в часи тодішньої пандемії – Європою ширилася чума, яка косила цілі міста і села. Ком’яті запропонував садити на противагу епідемії суперфуд – кизил та виробляти із нього ліки (за історичними свідченнями, їх виготовляли у вигляді бальзаму).
В посадках кизилу чернянці хазяйнують на повну! Збирають ягоди, заготовляють (сушать), продають на ринку – із цього багато сімей виживають.
«Плантація велика, тут є понад 10 видів кизилу – але вона недоглянута. І щороку зменшується. Є кілька факторів. У природі плантацію захоплюють дерева-антагоністи: вона росте на нижній межі лісу, зверху наступають буки та дуби. Другий фактор, людський, приносить кизильнику іще більше шкоди.
Люди нещадно обривають ягоди! Кущі високі, ростуть на крутому схилі, ягоди важко дістати, тому збирачі просто обламують гілки і так обривають. Влітку сюди приїжджають заготівельники і багато чернянців, які не мають як заробити на прожиття, здають ягоди – минулого літа ціна була від 1 євро за кілограм.
Ягоди зривають зеленими, словом, у нас тут останніми роками – справжня кизилова лихоманка. Але ще більше шкоди завдає плантації те, що викопують молоді кущі для продажу на базарі, фактично, забираючи у плантації можливість самовідтворюватися», – розповідає місцевий історик, колишній голова села Черна Василь Івашко.