Діти, які опиняються у притулках та соціальних закладах, часто вже мають за плечима досвід, якого не повинно бути у жодної дитини. Вони приходять туди після сімейних трагедій, насильства, байдужості чи життя у складних умовах. Для них такі установи мають стати місцем безпеки, підтримки та спокою. Саме тому будь-який прояв жорстокості щодо вихованців викликає особливий суспільний резонанс. Адже навіть один удар може залишити не лише фізичний слід, але й глибоку недовіру до дорослих, від яких діти очікують захисту.
Утім, на жаль, на Берегівщині нещодавно стався прикрий випадок. Працівниця притулку побила 10-річного вихованця закладу.
Шваброю по руці
Берегівський районний суд нещодавно розглянув справу щодо працівниці притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА, яку визнали винною в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень неповнолітньому вихованцю закладу. Як встановлено матеріалами кримінального провадження, інцидент стався у грудні 2025 року в приміщенні дитячого притулку у селищі Батьово.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, жінка працювала прибиральницею у закладі та раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Однак під час конфлікту з неповнолітнім хлопцем, який перебував у притулку, вона вдарила його дерев’яною шваброю по руці. У результаті дитина отримала синець на правому передпліччі. Судово-медична експертиза класифікувала ушкодження як легкі тілесні.
У вироку зазначається, що удар було завдано умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Подія сталася в одній із кімнат закладу. Саме дерев’яна швабра, якою користувалася працівниця, згодом стала речовим доказом у кримінальному провадженні.
Провину визнала
Справу розглядали у спрощеному порядку без проведення повноцінного судового засідання. Такий формат можливий у випадках кримінальних проступків, коли обвинувачений визнає свою провину, не заперечує встановлених обставин і погоджується на розгляд без присутності сторін. Жінка повністю визнала свою причетність до події, розкаялася та подала відповідну письмову заяву разом із захисником.
Неповнолітній потерпілий та його законний представник також не заперечували проти такого формату розгляду справи. Суд, дослідивши матеріали провадження, дійшов висновку, що провина прибиральниці доведена повністю та підтверджується зібраними доказами.
Дії працівниці кваліфікували за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України – умисне легке тілесне ушкодження. При визначенні покарання суд врахував, що жінка раніше не судима, щиро розкаялася та вперше притягується до кримінальної відповідальності. Водночас обтяжуючою обставиною стало те, що правопорушення було вчинене щодо дитини.
У результаті суд призначив їй покарання у вигляді штрафу – 510 гривень.
І хоча справа завершилася лояльним покаранням, сам факт насильства у дитячому притулку знову порушує важливе питання: наскільки захищеними почуваються діти у соціальних закладах.
Працівники таких установ щодня працюють із вихованцями, які нерідко мають складний психологічний стан, травматичний досвід та проблеми з поведінкою. Однак це не може бути виправданням для агресії чи фізичного покарання.
Брак довіри
Фахівці постійно наголошують, що діти, які пережили домашнє насильство або нехтування, особливо гостро реагують на будь-які прояви жорстокості. Навіть незначний інцидент здатен підірвати довіру до дорослих та системи захисту загалом. Саме тому суспільство очікує від працівників дитячих закладів не лише професійності, але й витримки, людяності та вміння контролювати емоції у конфліктних ситуаціях.
Подібні випадки також стають сигналом для контролюючих органів і адміністрацій соціальних установ. Адже мова йде не лише про окремий епізод, а загалом про атмосферу безпеки в закладах, де перебувають діти, які вже й так опинилися у складних життєвих обставинах. І хоча закон передбачає відповідальність навіть за легкі тілесні ушкодження, головним залишається питання профілактики, аби подібні історії більше не повторювалися.
Марина АЛДОН