Поїздка міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто на Петербурзький економічний форум виявилася майже непоміченою і у Києві, і у західних столицях, а даремно.
Це був черговий знаковий візит голови угорського дипломатичного відомства — єдиного міністра закордонних справ країни Євросоюзу, який відвідує Росію після її нападу на Україну.
Для російського керівництва та особисто для Володимира путіна зниження рівня представництва на форумі, який у росії самовпевнено називають «російським Давосом» – велика неприємність. Цього разу не вдалося заманити навіть лідерів з країн пострадянського простору. Натомість прибув Сіярто, який не лише брав участь у дискусіях на форумі, а й провів окремі зустрічі зі своїм колегою Сергієм Лавровим, віце-прем’єром росії та міністром промисловості Денисом Мантуровим, міністром охорони здоров’я Михайлом Мурашком та генеральним директором корпорації «Росатом» Олексієм Ліхачовим. Тож, як бачимо, Будапешт не збирається відмовлятися ані від координації своїх політичних орієнтирів із росією, ані від економічних проектів.
Віктор Орбан з початку війни відвідував росію лише одного разу – формально для участі у похороні президента СРСР Михайла Горбачова. Натомість для поїздок до Москви він має Сіярто, як для поїздок на Захід чи до Києва — президентку країни Каталін Новак. І чому після цих візитів міністра закордонних справ Угорщини ми маємо дивуватися з того, що під час свого виступу на Парламентській асамблеї Ради Європи Сіярто знову закликає перестати постачати Україні зброю, оскільки, на його думку, це лише продовжує війну. А насправді це саме те, що хоче почути Путін. Те, що хоче почути Лавров. Те, що дозволяє Угорщині отримувати від Росії економічні преференції.
Віктор Орбан, напевно, думає, що коли він дозволяє одним своїм соратникам говорити одне, а іншим прямо протилежне, він проводить «гібридну зовнішню політику», яка може допомогти йому обдурити і Захід, і росію, і отримати гроші і у партнерів по Європейському Союзу, і у Кремлі. Але насправді у цивілізованому світі звикли судити не так за словами, як за справами. Те, що Угорщина разом із Туреччиною намагається гальмувати прийняття Швеції до НАТО – це не слова, а дії, які можуть бути узгоджені не лише з Анкарою, а й з Москвою. Те, що на Петербурзький економічний форум приїжджає міністр закордонних справ країни НАТО і ЄС і проводить зустрічі із російськими чиновниками, які перебувають під санкціями Євросоюзу, — це не слова, а дії, спрямовані проти єдності цивілізованого світу. І у Путіна з Лавровим ці дії створюють ілюзію, що рано чи пізно вони дочекаються розколу Європи – отже, треба продовжувати війну.
Тож якщо Пітер Сіярто хоче, щоб війна справді завершилася, йому спочатку потрібно перестати їздити до Росії і повернути Путіну орден «Дружби». Соромно ж.