Небезпечні челенджі. Як закарпатцям захистити дітей

Як закарпатцям захистити дітей фото

Соціальні мережі давно стали частиною дитячого світу. Там діти спілкуються, навчаються, слухають музику, дивляться відео й шукають нові розваги. Однак разом із безпечними трендами у мережі періодично з’являються челенджі, які можуть мати зовсім не веселий фінал. Дитині іноді достатньо побачити відео з великою кількістю переглядів, щоб захотіти повторити його. Лайки та схвалення однолітків можуть здаватися важливішими за усвідомлення ризику. Особливо небезпечно те, що за коротким роликом часто не видно наслідків – травм, звернень до лікарні, переляку батьків чи психологічної травми.

Тож чому дорослим важливо не лише забороняти дітям певні відео, але й розмовляти з ними про те, чому не кожен популярний тренд вартий повторення?

Коли гра перестає бути грою

Небезпечні челенджі не мають одного постійного переліку. Одні зникають так само швидко, як і з’являються, інші можуть повертатися через роки вже під іншою назвою або у зміненому форматі. Одна з проблем полягає в тому, що дитина може навіть не сприймати побачене як небезпечне. Для неї це просто чергове відео з TikTok, Instagram, YouTube чи іншої платформи.

Серед найбільш відомих небезпечних трендів – так звані Blackout Challenge, різноманітні випробування із навмисним обмеженням дихання або доведенням себе до втрати свідомості. Наслідки можуть бути надзвичайно серйозними через нестачу кисню, втрату свідомості, падіння та травми. Ще один приклад – Skull-breaker Challenge, або «проломи череп». Учасники стають поруч, а небезпечний жарт полягає в тому, що людині несподівано заважають утримати рівновагу. Падіння може закінчитися травмою голови, спини чи кінцівок. Окрему небезпеку становлять експерименти з невідомими речовинами та спроби дітей самостійно створювати вибухонебезпечні предмети. У мережі такі відео можуть подаватися як «експеримент» або «лайфхак», хоча насправді наслідком можуть стати опіки, травми рук, очей та обличчя.

Є й челенджі, пов’язані з ризикованою поведінкою на дорогах, дахах, балконах, біля водойм чи на залізничних об’єктах. У таких випадках небезпека часто очевидна дорослому, але дитина, захоплена бажанням зняти ефектне відео, може недооцінити ситуацію.

Небезпечними можуть бути навіть на перший погляд безневинні змагання. Наприклад, коли учасники намагаються довести, хто довше витримає біль, дискомфорт або фізичне навантаження. Організм кожної людини реагує по-різному, а дитина може не знати, коли експеримент уже перестає бути грою.

Саме тому простого правила «не дивись такі відео» недостатньо. Дитині потрібно пояснити головне: популярність відео не означає його безпечність.

«Моя дитина каже, що просто дивиться»

Для батьків найбільшою проблемою часто стає не сам смартфон, а те, що відбувається за його екраном. Наталія Сойма з Тячева каже, що сучасним батькам практично неможливо повністю відгородити дітей від соціальних мереж. Телефон уже став звичною частиною життя школярів, тому важливіше навчити дитину правильно поводитися у цифровому середовищі.

«Забрати телефон і сказати: «Ти більше нічого не дивитимешся» – це, напевно, найпростіше. Але проблема від цього нікуди не зникає. Дитина все одно може побачити небезпечне відео в друга, у школі чи просто в чужому телефоні. Тому треба, щоб вона сама розуміла: є речі, які повторювати категорично не можна, – каже жінка . – Дорослим варто звертати увагу не тільки на те, скільки часу дитина проводить у телефоні, але й на її реакцію після перегляду певного контенту. Думаю, що треба говорити про небезпечні речі наперед. Так само, як ми пояснюємо, що не можна переходити дорогу на червоне світло або сідати в машину до незнайомої людини. Інтернет – це теж середовище, де є небезпеки. Просто вони не завжди видимі».

Особливо важливо, за словами жінки, не висміювати дитину за її інтереси.

«Якщо син чи донька покажуть вам якесь безглузде відео, а ви одразу скажете: «Яка дурість, хто це взагалі дивиться?» – наступного разу дитина може просто нічого вам не показати. А якщо вона побачить щось справді небезпечне, ви про це вже не дізнаєтеся», – наголошує Наталія. – Батьківський контроль має бути не тотальним стеженням, а передусім довірою та присутністю.

Ще один важливий момент – компанія однолітків. Навіть якщо дитина сама не шукала небезпечний тренд, її можуть підштовхнути друзі. Тому важливо формувати в дитини навичку ставити собі просте запитання: «Що може статися після цього?»

«Я завжди пояснюю своїм дітям, що жоден лайк не вартий здоров’я. Жодне відео не варте лікарні. І точно не варто ризикувати життям заради кількох секунд у соцмережі», – підсумовує жінка.

Школа бачить те, чого не завжди помічають удома

Якщо батьки найчастіше бачать дитину вдома, то вчитель щодня спостерігає її в іншому середовищі – серед однолітків. Саме тому школа може першою помітити зміни, які спочатку здаються незначними: дитина раптом стає замкнутою, починає нервово реагувати на запитання про телефон, більше часу проводить у соцмережах, активно обговорює якийсь «тренд» або намагається довести друзям власну сміливість.

Учителька із Мукачева Валерія Шевчук наголошує: небезпечний челендж рідко починається для учня зі свідомого бажання нашкодити собі. Частіше спочатку це просто цікавість – подивитися, що роблять інші, посміятися, спробувати щось незвичайне, зняти відео. Проблема виникає тоді, коли дитина перестає оцінювати наслідки.

«Для підлітка важливо не лише те, що саме він робить, але й те, як на це відреагують друзі. Бажання не бути «білою вороною», отримати схвалення або перегляди іноді виявляється сильнішим за страх перед небезпекою. Школа не може залишатися осторонь цифрового життя учнів. Заборонити інтернет неможливо, та й не потрібно. Дитина все одно матиме доступ до соцмереж через власний телефон, друзів або однокласників. Значно важливіше навчити її зупинятися в той момент, коли розвага переходить межу, – наголошує педагогиня. – Ми повинні навчити учнів поставити собі просте запитання: «Що станеться, якщо я це зроблю?» Якщо відповідь – травма, небезпека для здоров’я або життя, жодні лайки не можуть бути виправданням».

Вчителька звертає увагу ще на одну проблему: іноді дорослі дізнаються про небезпечний контент лише після того, як трапляється біда:

«Не варто чекати, поки дитина принесе додому травму. Розмова про безпеку повинна відбуватися до того, як виникне небезпечна ситуація. І школа, і родина мають діяти разом».

Не заборона, а довіра

Найскладніше питання для батьків – як говорити з дитиною про небезпечні челенджі так, щоб вона не замкнулася і не почала приховувати своє онлайн-життя. Психологиня з Хуста Дарина Томишин радить починати не з обвинувачень, а з цікавості. Фраза «Дай телефон, я перевірю, що ти там дивишся» може викликати спротив. Натомість спокійне запитання «Що зараз популярне серед твоїх друзів?» відкриває можливість для розмови.

«Для дитини дуже важливо знати, що вона може розповісти дорослому навіть про те, що зробила неправильно, і не буде одразу принижена чи покарана. Якщо ж вона боїться реакції батьків, найімовірніше приховає проблему, – впевнена фахівчиня. – Дитині потрібно дати не тільки заборону, але й алгоритм дій. Вона повинна знати, як сказати «ні», як вийти з небезпечної ситуації та до кого звернутися по допомогу».

Також вона радить батькам звертати увагу на зміни, які можуть свідчити про проблеми: різке приховування екрана телефону, незвичну тривожність, порушення сну, втрату інтересу до звичних занять, різку зміну кола спілкування або надмірну залежність від реакції однолітків.

«Що конкретно можуть зробити дорослі? По-перше, знати, якими соціальними мережами користується дитина та який контент їй цікавий. По-друге, домовитися про зрозумілі правила користування гаджетами. По-третє, пояснити, що небезпечний контент можна і потрібно блокувати та на нього можна скаржитися. І, нарешті, найважливіше – залишатися людиною, до якої дитина прийде, якщо їй страшно. Адже головна мета – не зробити так, щоб дитина ніколи не побачила небезпечний челендж. Це практично неможливо. Мета інша – сформувати в неї внутрішнє правило: не все, що набирає мільйони переглядів, потрібно повторювати», – запевняє Дарина Томишин.

Соціальні мережі не є ворогом. Вони можуть бути джерелом знань, спілкування, творчості та розвитку. Але дитина повинна вміти відрізняти звичайний веселий тренд від дії, яка може коштувати їй здоров’я.

Марина АЛДОН

Інша інформація по місту Ужгород:

Підрядника звинуватили у махінаціях під час ремонту їдальні УжНУ на 2,6 млн грн
На Закарпатті знову землетрус - уже шостий від початку року
В Ужгороді виявили нетверезу водійку
Втеча з місця ДТП коштуватиме 3400 грн: на Закарпатті за тиждень знайшли 12 водіїв
На Закарпатті молодь знайомлять із життям та ідеями Богдана Гаврилишина
На Ужгородщині автомобіль врізався у стовп: рятувальники деблокували затиснутого підлітка
Завтра, 14 жовтня, в Ужгороді попрощаються із полеглим захисником Володимиром Славичем
Як стоматологічна допомога для ветеранів зросла від 3 осіб до тисяч отримувачів
На Закарпатті внаслідок ДТП загинули троє людей, серед них – неповнолітні: поліція проводить розслід...
У Мукачеві розширюють місця платного паркування
До уваги водіїв!
Послуги для людей з інвалідністю надає автошкола при Ужгородському університеті (ВІДЕО)
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *