Другий день ІІІ Всеукраїнського форуму міської мобільності в Ужгороді був насичений дискусіями та практичними воркшопами, що стосувалися найактуальніших питань транспортного розвитку українських міст. У центрі уваги опинилися теми доступності транспорту, розвитку громадського транспорту, адаптації міських транспортних систем до сучасних викликів та впровадження інноваційних рішень.
У першій половині дня учасники працювали у воркшопах. Одним із ключових став воркшоп Міжнародного транспортного форуму (ITF) «Data-driven Ukraine: How transport modelling can support evidence-based planning», який провів експерт Ніколас Карос (ITF/OECD). Він детально представив, як саме транспортне моделювання може стати ефективним інструментом для планування, розвитку й відновлення транспортної інфраструктури України.
«Моделювання дозволяє побачити проблеми, яких ви навіть не підозрювали. Це основа прозорих і доказових рішень», – підкреслив Карос. Спікер окреслив 5 напрямів, що, на його думку, особливо важливі для України: оцінка ефективності інвестицій та політики, оптимізація використання обмежених ресурсів, формування планів відновлення, підготовка заявок на фінансування, інформування громад та політичних стейкхолдерів про результати. Він навів позитивні приклади з Києва (моделювання різних проєктних рішень під’їздів до Дарницького мосту допомогло вплинути на навантаження доріг і пропускну здатність) та Сеула (дослідження доступності закладів освіти для людей з інвалідністю допомогли виявити «невидимі» проблеми).
Під час групової вправи учасники працювали з викликами транспортного моделювання, використовуючи платформу OpenStreetMap. На прикладі Ужгорода було змодельовано доступність лікарень: система аналізувала як основні, так і другорядні вулиці, пропонуючи альтернативні шляхи навіть у випадку віддаленого розташування медзакладу.
Крім того, під час інтерактивної частини учасники пройшли опитування щодо власного досвіду використання транспортного моделювання та інструментів, які вони застосовують у роботі.
Темі інклюзивності була присвячена панель «Рух без бар’єрів», яка зібрала міських голів, а також експертів із доступності, представників міжнародних організацій та громадського сектору.
Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв розповів про роботу над першим у місті безбар’єрним маршрутом, який з’єднає густонаселений «Новий район» із адміністративними, освітніми та медичними закладами. Цим маршрутом курсує автобусний маршрут № 22 «вул. Вячеслава Чорновола – площа Корятовича (через вул. Капушанська)», який обслуговується трьома новими сучасними «Електронами», що пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. «Організація такого маршруту по всій його протяжності дасть змогу маломобільним групам безперешкодно добиратися до лікарень, шкіл, ЦНАПу, адміністративних будівель. Це щоденні потреби, які мають бути забезпечені», – наголосив він.
Богдан Андріїв відзначив, що у місті вже зроблено чимало кроків для покращення доступності, і це помічають мешканці та гості. Водночас, за його словами, попереду ще багато роботи. «Міська влада послідовно продовжуватиме ці зміни», – наголосив він. Окремо згадав про важливу послугу «Соціальне таксі», яку віднедавна людям із інвалідністю та іншим маломобільним групам населення надає департамент соціальної політики Ужгородської міськради.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків поділився досвідом громади: «У нас уже працюють три безбар’єрні маршрути. Ми перевіряємо їх разом із людьми з інвалідністю, щоб відчути доступність особисто. Це не формальність, а реальна робота». Він також додав: «98 % комунального громадського транспорту в Івано-Франківську є сьогодні доступним. З приватними перевізниками це загалом понад 70 %». Розповів про доступні рекреаційні та відпочинкові зони, наголосив, що мають амбітні плани стати велосипедною столицею України.
Сильним акцентом під час дискусії став виступ громадської активістки, амбасадорки Uklon та представниці Superhumans Center Уляни Пчолкіної. Вона поділилася власним досвідом людини з інвалідністю та звернула увагу на критично важливі проблеми мобільності, з якими щодня стикаються українці.
«Доки ми будемо думати, що пандусами чи переоблаштуванням кількох просторів ми рятуємо людей з інвалідністю, ми будемо застрягати у «совку». Наші рішення повинні бути не «для когось», а для всіх, бо кожен колись опиниться у ситуації, коли доступність стане життєвою необхідністю», – наголосила Пчолкіна.
Вона підкреслила, що проблема доступності в Україні має системний характер, й Ужгород у цьому плані нічим не відрізняється від інших міст України.
Проблема, за її словами, зачіпає не лише міський простір, але й безпеку під час війни. Зокрема, люди на кріслах колісних досі не мають доступу до укриттів під час повітряних тривог, а люди з порушенням слуху часто не чують сигналів сирен і змушені орієнтуватися лише на реакції оточення.
«Я сама вже 20 років користуюся кріслом колісним і маю змогу спостерігати, як змінюються наші міста та сервіси. Так, нам є чим пишатися, але водночас лишається ще дуже багато викликів. І головне – ми повинні відмовитися від ставлення до людей з інвалідністю як до «special edition». Нам не потрібна надмірна увага чи червоні доріжки. Нам потрібен сервіс, який працює для всіх – від доступного транспорту до забезпечення елементарних базових потреб», – зауважила вона.
Уляна Пчолкіна також акцентувала на проблемі цифрової інклюзії, наголосивши, що офіційні сайти органів влади, а також відомий сервіс «Дія» в більшості випадків лишаються недоступними для людей з порушенням зору. «Ми досі ігноруємо стандарти, і це означає, що в Україні сервіс залишається низьким. А справжній сервіс – це людиноцентричність», – підсумувала вона.
Із презентацією виступила координаторка мережі CIVINET Ukraine Дзвенислава Тислюкевич. Вона розповіла, що європейська ініціатива CIVITAS спрямована на розвиток сталого та кліматично нейтрального транспорту в Україні.
Візія мережі полягає у створенні платформи співпраці для муніципалітетів у межах цієї мережі, які прагнуть впроваджувати інноваційні, стійкі та інклюзивні транспортні рішення. Завдяки такій взаємодії громади зможуть підвищувати якість міського життя, зменшувати вплив транспорту на довкілля та наближатися до стандартів і політик Європейського Союзу.
«Наша мета – показати, що стале міське транспортування не лише можливе, але й необхідне для успішного майбутнього», – наголосила Дзвенислава Тислюкевич.
До 2027 року CIVINET Ukraine прагне стати каталізатором трансформації міської мобільності по всій країні.
Окремим блоком другого дня стала панельна дискусія «Електротранспорт в Україні: що далі?», де обговорювали перспективи впровадження новітніх технологій у громадський транспорт. Серед учасників були представники Міністерства розвитку громад і територій, корпорації «Електрон», компанії Vipos, Skoda Electric, Львівелектротрансу та UITP.
Директор ТзОВ «Завод «ЕлектронМаш» Володимир Будзан представив бачення розвитку електротранспорту в українських містах та поділився практичними прикладами того, як правильно поєднувати технології з реальними потребами громад.
Він розповів, що підприємство, яке він очолює, сьогодні виготовляє весь спектр сучасного транспорту – трамваї, тролейбуси, автобуси (як дизельні, так і електричні), а також тролейбуси з автономним ходом. Такий широкий вибір дозволяє містам знаходити оптимальні рішення, виходячи з власної інфраструктури та пасажиропотоків.
«Головне – починати не з техніки, а з аналізу маршрутів і потреб. Треба зрозуміти, які пасажиропотоки ми маємо, і лише після цього визначати, який саме транспорт потрібен», – наголосив Будзан.
Він пояснив, що для невеликих міст будівництво тролейбусної мережі чи трамвайних ліній є надто дорогим і малореалістичним. «До прикладу, Ужгород ніколи не мав тролейбусів, і будувати контактні мережі зараз немає сенсу. Натомість місту цілком підійдуть електробуси. Їх можна заряджати вночі й ефективно використовувати вдень – це оптимальне та перспективне рішення», – пояснив він.
Для великих міст підхід зовсім інший. У Львові, наприклад, уже є сформована інфраструктура для трамваїв і тролейбусів, і це потрібно використовувати. «Трамвай може перевозити до 20 тисяч людей на годину, тоді як автобус чи тролейбус – лише близько 7–8 тисяч. Тому там, де є потужні пасажиропотоки, економічно й логістично правильніше застосовувати трамваї», – підкреслив Будзан.
Він також звернув увагу на перспективу тролейбусів з автономним ходом у 20 кілометрів, які можуть виїжджати за межі міста й забезпечувати транспортне сполучення з навколишніми населеними пунктами, що особливо актуально з огляду на розширення міських територій.
Ще один важливий акцент виступу стосувався екологічних вимог ЄС. Будзан нагадав, що «зелений перехід» передбачає поступову відмову від транспорту з вуглецевими викидами. Тому в найближчі роки українські міста повинні активно переходити від дизельних автобусів до електричних.
Окремо він відзначив, що уже найближчим часом в Ужгороді з’являться перші 9 сучасних низькопідлогових електробусів «Електрон» — це буде перший громадський електричний транспорт міста.
Таким чином, другий день Форуму показав, що питання мобільності для українських міст – це не лише транспортні рішення, а й соціальна справедливість, доступність та адаптація до викликів війни.
Організаторами форуму виступають Ужгородська міська рада, Львівська міська рада, City Institute/Інститут міста, Комунальне Підприємство “Ужгородський муніципальний транспорт” та мережа CIVINET Ukraine. Серед партнерів і спонсорів форуму – готелі «Ужгород» та Old Continent, компанії Gazda, Jet Rides, Apartel Resorts, AVTEK, Uklon, X24 АСОП, Otokar, Skoda Electric, EasyPay, Vipos, Villa UA, крафтова пивоварня «Ципа», «Франківський дім», Dastor, GIS/MicroGIS, Electron, «Крайна», Vevi, Zezman Group, AVE Ужгород, Беспалов Лаб та Daytona Development Company.