Як секретар Хустської єпархії УПЦ МП уникнув мобілізації

У Хустській єпархії УПЦ МП розгортається новий скандал, що ставить під сумнів прозорість рішень і моральність церковного керівництва. Йдеться про секретаря єпархії Івана Розмана, який отримав відстрочку від мобілізації за рішенням Виноградівського міськрайонного суду. Формальною підставою стало оформлення догляду за дружиною-інвалідом. Та деталі справи викликають серйозні запитання.

Догляд на відстані

Згідно з матеріалами суду, Розман звернувся з проханням визнати його опікуном дружини Мар’яни Василівни, яка має інвалідність. На перший погляд, все відповідає закону. Але ключова обставина полягає в тому, що жінка вже тривалий час постійно мешкає в Чехії, де офіційно працює, приїжджаючи в Україну лише зрідка.

Виникає закономірне питання: як можна здійснювати реальний догляд за людиною, яка постійно перебуває за кордоном? Чи йдеться лише про формальність, що дозволила Івану Розману отримати «бронь» від армії? Суд, попри очевидну суперечність, став на його бік.

Особисте життя під прицілом

Окрім юридичних нюансів, у церковному середовищі поширюються чутки про приватне життя секретаря єпархії. За словами місцевих жителів, він проявляє особливу увагу до жінок, у тому числі одружених. Як стверджують очевидці, поки дружина працює за кордоном, Розман витрачає чималі кошти на власні розваги, нехтуючи моральними принципами, які мав би демонструвати як церковний діяч.

Син — у тіні, але не без впливу

Не менше запитань викликає роль сина подружжя — 25-річного Романа. Він зареєстрований за тією ж адресою, має повну дієздатність і міг би сам оформити догляд за матір’ю. Але цього не зробив. Причини можуть критися не лише у зручності. Роман займає впливову позицію: він — особистий помічник і водій митрополита Хустського і Виноградівського Марка (Петровція), громадянина РФ. Крім того, відповідає за інформаційні ресурси єпархії та бере участь у ключових адміністративних і фінансових процесах. Його кар’єрне зростання пояснюють підтримкою батька, який десятиліттями контролює життя єпархії. У результаті складається враження «сімейного підряду» у церковній структурі.

Мовчазна згода керівництва?

За неофіційними даними, юридичну підтримку Івану Розману забезпечила сама єпархія. Ймовірно, не без відома митрополита Марка (Петровція), громадянина Росії, чия політична та громадянська позиція давно викликає сумніви.

Цей випадок — не поодинокий. Все частіше представники УПЦ МП з’являються у схемах, які дозволяють уникати мобілізації: підроблені документи, фіктивний догляд за родичами, юридичні лазівки.

Що треба зробити, громадо?

Ситуація з Іваном Розманом виходить за межі суто юридичної площини. Це приклад того, як церковна організація, що мала б відстоювати духовні цінності, використовує свій вплив для захисту власних інтересів. Для об’єктивності потрібна негайна перевірка законності оформлення догляду. Але вже зараз очевидно: коли релігія стає прикриттям для маніпуляцій, страждають не лише закон і держава, а й сама віра.

Євгеній Кузнєцов,

Голова Союзу воїнів-добровольців