У лютому 2022 року життя українців розділилося на ДО та ПІСЛЯ. Аби захистити свою країну від ворожої навали, тисячі громадян взяли зброю до рук та поповнили лави сил оборони. Зустрічалися випадки, коли до українського війська приєднувалися мало не цілими родинами. Один із таких випадків є і в нашій бригаді. Знайомтеся: Вадим та Дмитро, батько та син, – бійці самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр.
За плечами Вадима два роки строкової служби, півтора року участі в АТО на посаді командира гармати 2С1 «Гвоздика» у складі 95 десантно-штурмової бригади та майже три роки великої війни.
«З початку повномасштабного вторгнення я повернувся до війська, у свою рідну 95-ку. Згодом наш екіпаж перевели до 1 бригади спецпризначення імені Богуна, а звідти, після переформатування, потрапив до артилерійського дивізіону «сотки»», – розповідає про свій бойовий шлях Вадим.
Надихнувшись прикладом свого батька, до лав ЗСУ приєднався і 25-річний Дмитро.
«Пішов до війська, бо треба захищати свою країну», – зізнається Дмитро.
Чоловіки переконані, що запорукою успіху їхнього підрозділу є мотивація та щоденне самовдосконалення кожного військовослужбовця: як командира, так і звичайного солдата.
«Тут кожен на своєму місці чітко та якісно виконує покладені на нього обов’язки, адже всі розуміють, що від наших дій залежить життя побратимів-піхотинців», – говорять артилеристи.
Нині чоловіки боронять Україну на одній із найгарячіших ділянок фронту і роблять це з неабияким ентузіазмом, адже прагнуть якомога швидше повернутися з Перемогою на рідну Житомирщину, де на них чекає любляча мама та дружина Олеся.
100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ