21 травня 2025 року, після судового засідання, обвинувачений Димитрій Сидор дозволив собі публічну заяву, яка викликала обурення не лише серед правників, а й серед частини вірян Закарпаття.
📌 У своїй промові він намагався виправдати вживання слів «безбожник», «сатаніст», «антихрист» — не як образи, а як нібито «риторичні євангельські терміни». При цьому звинуватив українське суспільство в «маловірності», а працівників правоохоронних органів — у «незнанні Євангелія».
‼️ Але ключове питання не в релігійній лексиці. Йдеться про контекст: слова були використані не в духовному середовищі, а в публічному просторі з чітким політичним і ідеологічним забарвленням, що межує з розпалюванням ворожнечі.
📖 Закон України гарантує свободу слова, але не дозволяє прикривати дискримінацію чи зневагу релігійною оболонкою. Права людини — це не тільки право говорити, а й відповідати за сказане, якщо воно посягає на гідність інших.
❗️Цинічне використання Євангелія для легітимізації агресивної риторики — це не віра. Це спроба сховати політичну пропаганду за рясою.
🤔 Можливо, настав час розділяти проповіді від політичних заяв. Бо там, де закінчується духовність — починається маніпуляція.»