Якщо вам здається, що російська пропаганда, наче величезний чорний спрут, запустила щупальця чи не в кожну країну світу, то вам не здається. І для кожної країни цей спрут має свої ідеї, стратегії та спікерів, зокрема і в Румунії.
Росія доволі активно веде свою пропаганду в Румунії, визнає президентка асоціації експертів із безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія) Анжела Грамада. Традиційно для поширення дезінформації використовували найрізноманітніші ЗМІ. Зокрема, на Румунію активно працював канал «Супутник» із офісом у Кишеневі, а також російські наративи намагалися поширювати через місцеві медіа.
Але з початком повномасштабного вторгнення (Росії в Україну — ред.) пропаганда пішла у соцмережі, особливо в телеграм. — пояснює експертка. — Річ у тім, що телеграм не користувався популярністю в Румунії, але з березня 2022 року румуни, які хотіли більше дізнатися про Україну, почали його активно використовувати. Росія почала активно це використовувати для просування своєї пропаганди та дезінформації
Знати, на які кнопки тиснути
Для того, щоб ворожі наративи спрацювали, потрібно знати, на які кнопки тиснути, тобто розуміти, на які теми суспільство реагує із особливим запалом. У Румунії вони, безумовно, є.
Від початку повномасштабного вторгнення в інформаційному просторі Румунії циркулювали доволі стандартні для РФ меседжі: в Україні самі нацисти, влада утискає представників румунських нацменшин, Росія мала право розв’язати війну, НАТО не захистить румун у разі нападу. Проте значного поширення вони не мали, хоча посольство Росії в Румунії поширювало й поширює надалі свої фейки.
Великий резонанс викликала історія священника Михайла Жара з Чернівецької області. Той розповів, що українська влада нібито під закидом протидії Московському патріархату переслідує румунських служителів церкви. Він навіть записав кілька відеозвернень, у яких закликав Румунію припинити підтримку України.
І тут варто розуміти, що румунське суспільство дуже релігійне, тож обурення було доволі прогнозованим. Румунська православна церква навіть була змушена офіційно пояснити, що насправді священники, про яких розповідає Жар, жодним чином із нею не пов’язані, а є представниками Московського патріархату.
Релігійну тематику розігнати не вдалося, — зазначає Анжела Грамада. — Румунська церква дуже впливова, суспільство їй вірить, включити її в таку пропаганду дуже складно
Натомість вдалося інше: консервативне румунське суспільство охоче сприйняло традиційну для російської пропаганди тему важливості традиційних цінностей та хибного і розпусного шляху Європи.
Дві теми року: закон про нацменшини та дельта Дунаю
Навіть до повномасштабної війни становище румунської нацменшини в Україні та ситуація із дельтою Дунаю були болючими темами для офіційного Бухареста. А тепер Росія намагається використати їх для подальшого роздмухування вогню.
У грудні Верховна Рада в цілому ухвалила закон «Про національні меншини (спільноти) України» — і це стало новою можливістю для російської пропаганди.
У МЗС Румунії одразу ж заявили, що стурбовані тим, що питання мови освіти та використання мов національних меншин в офіційно-діловій сфері, а також повноваження центрального органу виконавчої влади (який має провадити відповідну політику) і консультативно-дорадчої ради при ньому недостатньо врегульовані. Також у відомстві дорікнули, що закон був ухвалений без додаткових консультацій із Венеціанською комісією та румунською громадою.
Ще 2017 році Бухарест доволі бурхливо відреагував на ухвалення закону «Про освіту» — Президент Румунії навіть скасував свій візит до Києва. Проте на той момент румуни зробили вибір на користь дипломатичного врегулювання питання та почали консультації.
Але справжній вибух стався в лютому, коли румунські ЗМІ масово писали про те, що Україна почала днопоглиблювальні роботи в гирлі Дунаю. І це, за їхніми повідомленнями, мало призвести ледь не до екологічної катастрофи та знищення дельти. Румунські політики, зокрема опозиційні, одразу підхопили цю новину, заявивши, що Україна має припинити роботи та надати для перевірки доступ спеціалістам.
Суспільна реакція була надзвичайно бурхливою: ситуацію обговорювали в соцмережах та ЗМІ, а фейсбук-сторінка посольства України в Румунії стала жертвою справжньої навали обурених громадян. Вони написали сотні образливих коментарів, звинувачували Україну в знищенні дельти Дунаю та неповазі до Румунії. Закінчилося все зламом сторінки українського посольства:
Подеколи російська пропаганда досягає успіху, зазначає Анжела Грамада, проте далеко не завжди:
Росія взагалі вміло використовує давні проблеми в румунсько-українських відносинах. А останніми місяцями можна побачити, що кількість людей, які схвалюють наративи про національні меншини чи гирло Бистре, збільшується. Але їх усе одно недостатньо. Суспільство Румунії виступає проти Росії.
Анжела Грамада зауважує, що насправді російські впливи набагато сильніше відчуваються не у столиці, а в регіонах. Що більшим є місто та що більше там українських біженців, то менше людей піддається дезінформації.
Румунія — це не Росія
Апофеозом стала нещодавня заява сенаторки Діани Шошоаке, яка закликала Румунію… анексувати частину України. А саме острів Зміїний, північну частину Буковини, Герцу, Буджак (Кагул, Болград, Ізмаїл), а також історичний Марамуреш. А це класичне продовження російського наративу про те, що Україна складається зі шматочків інших країн і має повернути свої території Росії, Румунії, Польщі та Угорщині.
Проте Анжела Грамада впевнена, що підтримки такі заяви не знайдуть ані серед політиків, ані серед суспільства. Оскільки, наголошує вона, Румунія — це не Росія. Вона поважає міжнародні договори та кордони інших держав. І цілком можливо, що таким чином сенаторка просто просуває свою партію перед майбутніми виборами.
Невдовзі вибори, — нагадує експертка. — І дехто з політиків намагається використати ситуацію з метою збільшення електорату та ускладнити життя політичним опонентам. Проте це не дуже вдається. МЗС чи навіть Президент виходять та тушать інформаційний простір. Вони стають пожежниками для політичної ситуації та румунсько-українських відносин. Так, закон про освіту, про нацменшини, гирло Бистре — це завжди було проблемою. Але тепер усі ці проблеми відійшли на другий план.
Російська пропаганда, пояснює експерта, не змогла досягти в Румунії того успіху, на який розраховувала, ще й тому, що румуни, які до 24 лютого 2022 року про Україну здебільшого знали мало, швидко зрозуміли, що українці та росіяни — різні. Що в них різні мови, культури тощо.
Румунія ж для України є зараз надзвичайно важливим транспортним хабом, через який надходять озброєння і гуманітарна допомога, товари й продукти. До того ж у країні перебувають десятки тисяч українських біженців. Зрозуміло, що за таких умов країна стала очевидною ціллю для російської пропаганди. Інша річ — що зроблять обидві країни для того, щоб і надалі адекватно реагувати на російські провокації.