Закарпаття традиційно асоціюється з термальними водами та вином, проте надра регіону приховують значні поклади вуглеводнів. Попри активну розвідку у другій половині XX століття, більшість місцевих родовищ сьогодні мають статус «забутих» або законсервованих.
Географія покладів: де тече закарпатська нафта
Вуглеводневий потенціал області зосереджений у Закарпатському прогині. Ця тектонічна структура поділяється на дві основні частини:
Чоп-Мукачівська: тут розташовані Велико-Раковецьке, Ільницьке, Кривське та Новоселицьке родовища.
Солотвинська: відома родовищами Малий Шаян та Гедеш-Гедь.
Основними продуктивними пластами є відклади неогену, зокрема відома серед геологів ільницька свита.
Чому видобуток не став масовим?Попри наявність ресурсів, Закарпаття не перетворилося на промисловий нафтогазовий хаб.
На це є кілька об’єктивних причин:
Малі обсяги: Більшість покладів (наприклад, Рокосово-Хустське) оцінюються у десятки тисяч тонн.
Для великих корпорацій це нерентабельно, хоча такі об’єкти ідеальні для локального малого бізнесу.Складний хімічний склад: Закарпатський газ часто містить велику частку азоту та вуглекислого газу.
Це знижує його енергетичну цінність, хоча відкриває можливості для хімічної промисловості (виробництво сухого льоду чи добрив).
Геологічні виклики: Родовища залягають на великих глибинах у тектонічно складних зонах, що значно здорожує вартість буріння.
Відлуння минулого та науковий потенціал
Сьогодні сліди колишньої активності можна знайти поблизу села Ільниця. Свого часу Ільницький центр був ключовим об’єктом розвідки. Нині законсервовані свердловини регіону не стоять без діла — їх використовують як науково-дослідну базу для моніторингу міграції вуглеводнів у складних умовах Карпат.
Майбутнє на глибині 5000 метрів
Експерти зазначають, що реальний потенціал краю може бути прихований на глибинних горизонтах.
Прогноз: Глибини понад 5000 метрів можуть містити значні нерозвідані запаси. Проте їхнє освоєння потребує не лише сучасних технологій, а й значних капіталовкладень, на які наразі ринок не готовий.
Закарпатське «чорне золото» залишається стратегічним резервом, який чекає на сприятливу економічну кон’юнктуру та нові технології видобутку.