23-річний Максим із Ужгорода – контрактник підрозділу безпілотників 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Його позивний – Аладдін, який має цікаву історію.
– Коли я проходив навчання за фахом, ми літали на різних дронах, – пояснює Максим. – Якось мова зайшла про великий дрон Matrice, який неформально називають матрацом. І хтось із товаришів вигукнув: «Ти смаглявий, то будеш літати на матраці, як Аладдін на килимку!» Так і з’явився мій позивний, – сміється Максим.
Ще минулого року Аладдін працював у сфері обслуговування – був кухарем і продавцем рибних страв у відомих ресторанах і магазинах Ужгорода. Міг і далі спокійно працювати, адже строкову службу не проходив, а мобілізаційний вік зараз починається з 25 років. Однак навесні цього року вирішив піти в ЗСУ й підписав 3-річний контракт.
– На це вплинуло кілька факторів. По-перше, мені подобається, як розвивається українська мілітарі-культура, по-друге, мій дядько служить у ССО, а, по-третє, мені дуже не подобаються деякі речі, що відбуваються зараз у тилу. Наприклад, коли по тротуару на інвалідному візку проїжджає ветеран, а поруч за столиками в кафе розважаються, п’ють спиртне здорові цивільні чоловіки. Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, захищати її, тому я тут. Усі мої рідні й близькі нормально поставилися до мого рішення, сказали, що поважають мій вибір.
Перед підписанням контракту Аладдін пройшов співбесіду із командуванням свого майбутнього підрозділу.
– Серед іншого мене спитали, чи люблю грати в комп’ютерні ігри, і чи нормальна в мене моторика рук. Я ще здивувався, але потім зрозумів, що ці речі важливі для оператора дрона. У мене вже багато бойових виїздів, результативних польотів. Одного разу біля позицій ми побачили ворожу фугасну авіаційну бомбу, яка не вибухнула (на фото). Так що й різної «екзотики» тут вистачає… Я цілком нормально сприймаю свою роботу, постійно вчуся чомусь новому. Відчуваю підтримку товаришів і командирів, тому дуже радий, що потрапив у такий підрозділ.