Батьки і сини, які воюють разом в 14 окремій механізованій бригаді ім. князя Романа Великого

Батьки і сини, які воюють разом в 14 окремій механізованій бригаді фото

Син Андрій та батько Анатолій.
-Я навчався в університеті. З часом ухвалив рішення — пора! Взяв академічну відпустку й добровільно долучився до війська.

Нещодавно Андрій відсвяткував своє двадцятип’ятиріччя вже в рідній 14-й бригаді. Місце служби довго вибирати не довелося, бо тут служить його батько – Анатолій.
Вчився на інженера-механіка в аспірантурі, захоплювався автомобільним транспортом і проектуванням будівель для його ремонту.
-Цьогоріч у травні, порадившись з батьком, я взяв письмову згоду у військовій частині й пішов до ТЦК. Далі – базова військова підготовка і розподіл у артилерійський підрозділ, де й служить батько.
Свій фах опанував захопливо, бо мав бажання і побратимів поряд, які швидко ввели у курс справи.
Батьку Андрія, Анатолію, 47 років. Мав досвід бойових дій ще в часи ООС, а 4 березня 2022-го повернувся на службу. На питання: “Що найбільше подобається в артилерії?” Без вагань відповідає.
-Калібр!
Тепер чоловіки служать і живуть неподалік, бачаться ледь не щодня. Але, визнають, через це і хвилювань мають більше.
-Переживань більше, бо знаємо обстановку, з чим доводиться зіштовхуватися. Але все одно, як то кажуть, ми на очах один у одного! А це – головне, – в два голоси говорять батько і син.

Син Іван та батько Анатолій
Служить разом з батьком і тридцятирічний артилерист Іван. Три місяці тому він, порадившись з ним, вирішив підписати контракт і доєднатися до Князівської бригади.
Батька Івана також звати Анатолієм. Служив на Луганщині під час проведення ООС ще з 2020 року у підрозділі забезпечення. Возив хлопцям БК, пальне, продукти. Фактично, цей досвід він застосовує і нині, будучи на Харківщині у складі 14-ї бригади.
-Мені спокійніше, що син поряд зі мною. Я заїжджаю до нього майже через добу, коли розвожу хлопцям на позиції продукти і необхідні речі.
У травні Анатолію виповниться шістдесят років – серце сповнене гордості за пройдений шлях, але й тягне додому, де на нього чекає дружина. Проте, перш ніж повернутися на рідну Волинь, він планує зробити дещо надзвичайно важливе: допомогти синові освоїтись у військовій справі, передати йому знання та досвід, як військові так і життєві.
Анатолій мріє знову взятися за цивільну роботу, бачити як ростуть онуки, насолоджуватися дитячим сміхом… Він чекає того дня, коли врешті повернеться додому, спокійно пригорне до себе дружину і відчує себе знову просто чоловіком, батьком і дідусем, а потім – дочекається повернення сина й перемоги!
14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого

Інша інформація по місту Ужгород:

Юні закарпатські волейболісти стартували у всеукраїнських змаганнях
1000 гігієнічних наборів хочуть зібрати для військових на Закарпатті до свята Миколая (ВІДЕО)
Гепатит А атакує Хустщину: 70% усіх хворих — з одного села
«Міс-Кіс 2025» (ВІДЕО)
В Ужгороді висадили символічне «мільярдне» дерево програми «Зелена країна»
Гравці 2013 року народження КЗ «ДЮСШ» ЗОР (Ужгород) із перемог стартували у ВЮБЛ
Тимчасове ускладнення проїзду на вулиці Стрільнична
Про встановлення графіка подачі водопостачання при можливих відключеннях електроенергії
Ужгородський боксер переміг на Всеукраїнському турнірі пам’яті Є. Кужельного
Обличчя різних поколінь. Молодість, що тільки входить у бій, і зрілість, загартована життям.
Закарпатець представить Україну на Чемпіонаті світу з карате у Японії
В Ужгороді відбувся чемпіонат області зі спортивного орієнтування
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *