«Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…»

Олександр служить водієм вантажівки фото

Олександр служить водієм вантажівки «Урал» у самохідному артилерійському дивізіоні (САДН) 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому 55 років, і він найстарший у своїй батареї. У 2014 – 2015 роках Олександр також служив у САДН на цій же посаді. В лютому 2015-го під час виходу бригади з Дебальцевого він вивіз із оточення своїх товаришів і частину боєприпасів. Решту бк довелося підірвати, щоб не дістався ворогу.

Після демобілізації в 2015-му Олександр повернувся на свою цивільну роботу – працював майстром-установником неіржавіючих конструкцій у відомій київській компанії «Альтіс», разом із колегами виконував підряди в різних куточках України.

– 24 лютого 2022 року десь о 4-й ранку я прокинувся в себе в квартирі на Троєщині й вийшов на балкон покурити, – згадує Олександр. – І так якось не по собі стало… Повертаюся в квартиру і чую гучні вибухи. Виходжу знову на балкон і бачу приходи у Вишгороді. Майже одразу подзвонив товариш, із котрим ми служили в АТО, й розповів, що в Броварах недалеко від його хати прилетіла ракета. Того ж дня ми зв’язалися з іншими товаришами й усі разом, не чекаючи повісток, приїхали в свою батарею самохідного артилерійського дивізіону. Нас було 17, але за ці майже три роки війни більшість хлопців звільнилася (здебільшого за станом здоров’я після поранень). На щастя, ніхто не загинув. Зараз із тієї групи нас залишилося п’ятеро…

На своєму «Уралі» Олександр доставляє різні вантажі – боєприпаси, колоди для будівництва бліндажів та укріплень на бойових позиціях, різне спорядження.

– Стараюся їздити тільки вночі або в погану погоду, бо «Урал» – жирна ціль, якщо ворог помітить його з неба, втекти буде непросто. Недавно в нашу посадку прилетів 152-міліметровий снаряд, і осколки пошкодили вантажівку. Але некритично, їздимо далі.

Чимало рідних і близьких Олександра також у СЗУ.

– Обидва мої зяті – офіцери, сват теж у ЗСУ. Рідний молодший брат служив у піхоті, але після поранення звільнився за станом здоров’я.

Дома Олександра чекають дружина, дві доньки і двоє внуків. Саме заради них боєць пішов у бойову бригаду. Після закінчення війни він планує повернутися до своєї мирної роботи – продовжить встановлювати металоконструкції по всій Україні.

Джерело

Інша інформація по місту Ужгород:

Юні закарпатські волейболісти стартували у всеукраїнських змаганнях
1000 гігієнічних наборів хочуть зібрати для військових на Закарпатті до свята Миколая (ВІДЕО)
Гепатит А атакує Хустщину: 70% усіх хворих — з одного села
«Міс-Кіс 2025» (ВІДЕО)
В Ужгороді висадили символічне «мільярдне» дерево програми «Зелена країна»
Гравці 2013 року народження КЗ «ДЮСШ» ЗОР (Ужгород) із перемог стартували у ВЮБЛ
Тимчасове ускладнення проїзду на вулиці Стрільнична
Про встановлення графіка подачі водопостачання при можливих відключеннях електроенергії
Ужгородський боксер переміг на Всеукраїнському турнірі пам’яті Є. Кужельного
Обличчя різних поколінь. Молодість, що тільки входить у бій, і зрілість, загартована життям.
Закарпатець представить Україну на Чемпіонаті світу з карате у Японії
В Ужгороді відбувся чемпіонат області зі спортивного орієнтування
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *