Молодшому сержанту Владу Сентипалу всього 28.
Про нагороди він говорить неохоче – каже, що їх близько десяти. «Не всі державні, є волонтерські відзнаки, але є й орден «За мужність» III ступеню, «Захиснику Вітчизни», «За військову службу Україні». Навіть не пам’ятаю, як деякі називаються. Я сюди не за нагородами прийшов. А державу боронити».
Ще в 2013 році у віці 18 років Влад підписав контракт з ЗСУ, а в 2014 – вже брав участь в бойових діях на Донбасі. Воював під Дебальцевим, а з 2022 року повернувся в рідний 15-й окремий гірсько-штурмовий батальйон. Пройшов Запорізький, Донецький і Луганський напрямки.
Сьогодні Влад Сентипал після поранення та важких контузій служить в роті охорони Закарпатського ОТЦК та СП.
«Зараз цивільне населення не дуже підтримує військових з ТЦК. На жаль, мало хто знає, що в центрах комплектування служать насамперед люди, які переведені з бойових частин. Ну не може так бути, що доки я служив в піхоті – я був героєм для свого народу, а як став служити тут, то вже, м’яко кажучи, не герой».
Служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП