російські спецслужби намагаються дестабілізувати ситуацію в нашому регіоні, на Буковині, у південній Бессарабії і т.д.
Окрім цього, далеко не всі вірять, що начебто, румуни Закарпаття постійно живуть під натиском ультра-націоналістів з Галіції, що у школах навчання, здебільшого, проводиться на українській мові, що дітям румун не дозволяють проводити культурні заходи, що у церквах богослужіння проводять виключно на українській мові та багато інших небилиць, які останнім часом не «проходять» в румуномовному середовищі регіону, вони все менше спрацьовують, так як реальна, правдива ситуація зовсім інша. Всі розуміють, що повернення старого режиму «русского мира» не може відбутися.
Один з наративів, які розповсюджувалися в румунському середовищі, після 2022 року, через своїх пропагандистів, був таким, що, начебто, всі українці, які вчиняють спротив «миролюбивій армії рф»,- ярі націоналісти, використовуючи гасло, що колишній батальйон «Азов» був сформований з галичан, але після того, як частина з цих захисників потрапили у полон, цей наратив втратив актуальність. Інший, який був і є, що, начебто, росія має рацію, а українці мають свою долю провини, так як не потрібно було руйнувати Керченський міст, що росія ще дуже сильна, а Захід не зможе вчасно допомогти Україні. Саме цікаве, на мою думку, що багато хто з румунів бояться демократії, що вона не є актуальною в умовах сьогодення.
Інший наратив, розповсюджений серед румунів, що, начебто, НАТО та Євросоюз ніяк не зможуть захистити Україну, навіть свої країни, від величезної орди росіян. Ці наративи починають втрачати актуальність, але є ще один, що у випадку «перемоги путіна», Угорщина, Румунія, Польща та Молдова зможуть повернути собі колишні втрачені території.
Є і локальні наративи, наприклад, що будь-який румун чи угорець, які на боці України, є зрадниками, що Румунія вже є колонією Заходу та інші байки, сфабриковані спеціальними службами рф.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що в цих наративах відчувається страх московітів перед наближенням розпаду рф, орієнтовно по сценарію 1990-1991 років, коли навіть Горбачов і Єльцин не змогли врятувати колишню «імперію зла»…
Етнічні румуни Закарпаття, усвідомлюючи цей невідворотний процес, стають все ближче до європейської та української культури, до європейських цінностей, до справжньої демократії у єдиній Європі, а для того, щоб її досягти необхідно бути членом європейських структур. Якщо ми там будемо, більше не виникне необхідності у додаткових законах стосовно національних меншин, так як такі закони вже існують і застосовуються достатньо ефективно.