30-річчя Закарпатського обласного угорського драматичного театру відзначають і в Національному театрі Угорщини.
18–23 жовтня в Будапешті в рамках 10-ї Міжнародної театральної зустрічі (MITEM) проводяться дискусії та кінопокази про історію й сьогодення закарпатського театру.
Насамперед відкрилася фотовиставка та відбувся показ документального фільму «Театр на кордоні».
Документальна стрічка готувалася до Міжнародного театрального фестивалю «Сталкер» 2004 року. У ній представлені тодішні працівники театру, зокрема Йожеф Варга, Ласло Товт, Неллі Сюч, Жолт Тріл, колишній директор Йожеф Балажі, Вікторія Молнар, Аттіла Ференці, Мелінда Орос, Імре Сабо, Магдолна Ваш та Аттіла Віднянський. Режисер фільму – Ласло Олівер Олаг.
Поміж розмовами з’являються кадри однієї з постановок театру. У ностальгічному фільмі-портреті спікери розповідають, як вони стали акторами, згадують труднощі та проблеми, які виникали спочатку. Деякі історії відгукуються і в сьогоденні. Адже важкі часи в житті Берегівського театру вже в минулому, будівлю відремонтували, сформувався постійний глядач, трупа відома по всьому Закарпаттю, але водночас з уст акторів звучать кілька тривожних меседжів, які під час війни, на жаль, знову стали актуальними.
За словами Андраша Козми, драматурга, літературного перекладача та одного з організаторів MITEM, документальний фільм показує, що таке насправді театр. «Це громада. Його створює і формує людина», – вважає драматург.
Після перегляду документальної стрічки присутні мали можливість ознайомитися з експозицією про ранні роки театру, який тоді ще називався Берегівським національним театром ім. Дюли Ійєша. На виставці представлені фотографії Бейли Іловскі та Жолта Сабо.
«Дивлячись на ці світлини, не можу не відчути зворушення. Я дуже вдячний Бейлі та Жолту, завдяки яким була створена ця виставка», – наголосив під час свого виступу театральний режисер, керівник Національного театру Угорщини Аттіла Віднянський. На його думку, спогади про той початковий період, сповнений труднощів, зберігаються не тільки на фотографіях, але й у серцях співробітників театру.
За його словами, кожен театр має душу. Завдяки сильній духовній мотивації та жазі закарпатської угорської громади мати свій театр виникло угорське театральне життя в Берегові. «Ця духовність стала відправною точкою», – підкреслив Аттіла Віднянський.
Давід Шимон/Simon Dávid