Молодший сержант Іван – за посадою головний сержант зенітно-ракетного підрозділу 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому 40 років, він із Прикарпаття, має вищу освіту й до російського вторгнення працював у сфері нафти й газу: їздив по всій Україні й займався бурінням свердловин. 1 березня 2022-го чоловік сам пішов у військкомат, хоча не мав навіть строкової служби. І потрапив у 128 ОГШбр. Через кілька тижнів підрозділ бригади був у зоні бойових дій.
– Я швидко освоїв ПЗРК (переносні зенітно-ракетні комплекси) й почав виходити на бойові чергування, – розповідає боєць. – Працював із різними комплексами – радянськими «Іглою» та «Іглою-1», польськими «Перунами», американськими «Стінгерами». На мою думку, найкращий по технологічності «Перун», але в принципі всі ПЗРК хороші, головне, щоб під час пуску зійшла ракета. На Херсонщині було так, що прямо біля нас зависли дві російські вертушки, ми зробили по них пуски, але ракети, на жаль, не зійшли. Мабуть, були пошкоджені. Продовжити читання “«Ми влаштовували засідки на одній лінії з ворожими позиціями, навіть чули голоси росіян…»”