Фіналіст минулих виборів мера Ужгорода Сергій Ратушняк цього разу вирішив проігнорувати вибори
Наразі в Ужгороді вже визначилися потенційні кандидати в мери Ужгорода.
Звичайно ж, захоче ще один термін просидіти в кріслі мера чинний мер Богдан Андріїв, але якщо минулого разу йому вдалося фактично без проблем пройти в мери, бо спрацювала потужна схема підкупу голосів, то цього разу так легко не буде.
По-перше, голова Закарпатської ОДА Олексій Петров, з великим стажем роботи в СБУ, вже заявив, що строго ламатиме схеми підкупу виборців і поліція вже навіть розглядає декілька справ з цього приводу.
По-друге, рейтинг Богдана Андріїва за його каденцію різко падає через ряд гучних справ корупційного характеру. Фактично, під корупційним слідством і сам голова міста і його перший заступник Іштван Цап і керівник Департаменту міського господарства Володимир Бабидорич. Ця влада корупційна абсолютно і крадуть у владі мільйони гривень на реконструкціях та ремонтах і навіть на озелененні. А ужгородці це добре бачать і протест проти нинішньої корупційної влади визрів навіть серед її колишніх прихильників.
Вважалося, що конкуренцію Андріїву може скласти Віктор Щадей, але він також зараз втрачає рейтинг. По-перше, навіть опоненти кажуть, що Щадей не є самостійною політичною фігурою і за ним стоять інші люди, які готові фінансувати його кампанію.
По-друге, саме у той час, коли в.о. мера міста був Віктор Щадей, то за його сприяння було шахрайськи перепродано ресторанний комплекс “Корона” в центрі Ужгорода.
Ну і, по-третє, Щадей з якогось дива подався до партії Слуга Народу, яка наразі стрімко втрачає рейтинг через недолугі дії керівництва держави. Після переходу Щадея до Слуг у соцмережах навіть колишні його прихильники, серед яких багато авторитетних закарпатців, різко відмовилися підтримувати Щадея на виборах мера.
Активно також проводять передвиборчу кампанію потенційні кандидати в мери екс-заступник мера Ужгорода Олександр Білак, перший заступник мера Ужгорода Іштван Цап, колишній прикордонник, а нині підприємець Андрій Півень, лікар Віктор Петров та націоналіст Микола Марчишак.
Багато по кожному з них говорити не варто. Олександр Білак також не є самостійною фігурою в політиці і у нього абсолютно відсутня харизма керівника. Важко зрозуміти спонсорів, які наразі фінансують кампанію Білака, шансів у нього доволі мало.
Що стосується Іштвана Цапа, то, як вже згадувалося вище, він перебуває під корупційною справою через хабарництво, а окрім того, його ще називають штучною опозицією Андрієва. Шанси на потрапляння до другого туру – мізерні.
Андрій Півень один з перших почав самопіар, але ужгородці його поки ігнорують. Можливо, саме через відсутність харизми керівника. У соцмережах один з користувачів поставив питання: “Навряд чи хтось захоче, щоб містом керував Півень, а тим більше – Цап. Ну не звучить!”. Трошки образливо, але доля правди в цьому є.
Що стосується Віктора Петрова, то його висунула команда Андрія Балоги, а Балога і Ужгород стали поняттями занадто несумісними, через минулу дивну нелюбов Віктора Балоги до Ужгорода. І, можливо, лікар Петров є непоганим фахівцем, але це людина не самостійна і без досвіду адміністративного керування. Можливо, у Балоги були плани зіграти на популярності голови ОДА Олексія Петрова, але в Ужгороді виборці доволі чітко розрізняють, хто такий голова ОДА Петров і хто такий лікар-інфекціоніст Петров.
Ну і нарешті Микола Марчишак. Його позиціонують як сильну та вольову людину, але бути сміливим воїном і бути хорошим мером – не одне і теж. Окрім того, Марчишак є українським націоналістом, а в багатонаціональному Ужгороді радикальний націоналізм популярності не має.
Дивним є те, що не оголосила свого кандидата партія Порошенка Європейська Солідарність. Ну і зовсім дивним є те, що ігнорує ці вибори тричі мер Ужгорода Сергій Ратушняк. Адже саме зараз визрів час для його харизми. Серед вже наявних кандидатів явно виник вакуум і Ратушняк міг би зайняти це місце в когорті кандидатів і при нинішніх умовах роздратованого суспільства він має непогані шанси якщо не на перемогу, то, принаймні, пройти до другого туру. Здається, в оточенні Ратушняка просто не знайшлося людини, яка б підказала йому, що, можливо, саме його час настав. Та й з Ратушняком сама виборча кампанія була б набагато веселішою.