Орбан тепер в курсі, що маскування під “церковну допомогу” іноді стає дуже схожим на реальне ув’язнення. Фото під час візиту Папи Римського до Будапешта, AFP/East News
Це могло стати просто доброю новиною або дати старт дипломатичному примиренню Києва та Будапешта, зрушивши накопичену недовіру між двома столицями. Адже звільнення з російського полону 11 українських військових – це річ непересічна, і в Україні цінують ті держави, яким вдається подібне.
Але натомість це перетворилося на токсичну історію, що додатково переконала і українську владу, і західних лідерів у тому, що Угорщина готова грати роль у спектаклях, зрежисованих Кремлем.
Варто підкреслити: історія ще не завершилася.
Кремль продовжує збирати з неї врожай, тож нащо йому зупинятися?
І справді, показове ігнорування Угорщиною українських запитів щодо полонених, нехтування міжнародним правом, а на додаток ще й наявна в України інформація про, те, як угорці поводилися з бійцями ЗСУ, яких їм передала Росія – усе це здатне підірвати ті лічені мости діалогу, що лишилися між Києвом і Будапештом. І це саме те, чого прагне (і вже частково досягла) Росія.
Це підштовхує Росію до продовження спецоперації – і вже є чутки про те, що Орбан вже отримав нову пропозицію з РФ про “торгівлю українцями”.
Київ натомість обмежений у діях і не має багато інших важелів, аніж заяви, вимоги та публічні образи на Угорщину. Бо ж попри усю неприйнятність дій угорського уряду, кілька українців залишили Росію, і це дуже важливо. А частину з першої групи полонених вдалося також повернути з Угорщини в Україну.
Тим часом ця історія розділила членів угорського уряду. Хоча в країні, де усі ключові рішення ухвалює одна людина – Віктор Орбан, це має найменшу вагу.